Конґо - африканська держава
Страница 3

Информация » Конґо - африканська держава

Уся територія ДРК розташована в басейні річки Конґо. Ця річка, яка за довжиною поступається лише Нілу, посідає перше місце в Африці за площею басейну й водоносністю. У середньому за рік Конґо виносить в океан 1450 км3 води, це приблизно у 25 разів більше за величину річного стоку Нілу! її особливість — дугоподібна форма русла: від джерела до гирла по прямій близько 1700 км, однак, перш ніж досягти океану, річка здійснює шлях завдовжки м 4000 км.

У середній течії річка протікає по рівнині й у багатьох місцях розділяється на рукава та протоки, утворюючи численні острови. Ширина Конго тут коливається від 4 до 6 км, а в деяких озероподібних розширеннях досягає 15 км. Береги річки та частина її водозбірного басейну нкриті густими екваторіальними лісами.

Загалом ліси займають більше ніж половину території ДРК. Рослини створюють таку непрохідну стіну з дерев і чагарників, перепитих ліанами, що крізь неї не можуть пробитися навіть сонячні промені. Тут багато пальм, бамбуків, цінних порід дерев, наприклад тик, чорне, червоне, ебенове дерево. Нерідкими є і дерева заввишки в десятки метрів. У лісах і рідколіссях зустрічаються леви, леопарди, шимпанзе, слони, водиться безліч птахів і змій. Серед комах поширені небезпечні для людей і худоби муха цеце й малярійні комарі.

У країні багато боліт, також зустрічаються й озера, найбільші їдких простяглися ланцюжком уздовж східного кордону, у зоні розламів земної кори. Серед них одне з найбільших озер континенту — Танґаньїка, розташоване на висоті 773 м, у тектонічній западині. Максимальна глибина озера — 1470 м, це другий показник серед і Взер після Байкалу. У ньому водиться багато риби, воно судноплавне. Танґаньїка розташована не тільки в ДРК, але й у Танзанії, Замбії та Бурунді.

Конґо має найпотужніший природно-ресурсний потенціал серед країн Тропічної Африки. Надра ДРК — справжнє джерело, тут розвідані поклади золота, кобальту, срібла, олова, вольфраму, цинку, кадмію, алмазів. На південному сході країни розташований знаменитий Африканський мідний пояс.

Історичний розвиток. Задовго до проникнення сюди європейців па території сучасного Конґо склалися перші державні утворення. Це були королівства Конґо, Куба, Лубу й Лунда. Наприкінці XV ст. самостійний розвиток народів країни був порушений європейцями. Тут залишилися португальці, що почали активно займатися работоргівлею, однак їхні спроби проникнути всередину країни не мали успіху. Цьому заважали непрохідні ліси, пороги та водоспади річки Конґо, опір місцевого населення й хвороби, зокрема малярія.

Наприкінці XIX ст. на цю територію звернули увагу бельгійці. У 1885 р. король Бельгії Леопольд П" домігся передачі в його володіння «Незалежної держави Конґо» під приводом залучення африканців до досягнень цивілізації та підйому рівня їхнього економічного розвитку. У результаті почалося освоєння території, що у 80 разів перевищувала площу Бельгії. Спочатку бельгійців цікавили тільки каучук і слонова кістка, але з 1908 р., коли Конґо стало бельгійською колонією, експлуатація надр країни та її жителів посилилася.

196ІЗ р. увійшов в історію як «Рік Африки». На карті світу з'явилося 17 нових африканських держав. ЗО червня 1960 р. здобуло незалежність також Бельгійське Конґо, й африканці назвали свою країну Республікою Конґо. Перший національний уряд очолював Патріс Лумумба (1925—1961). Він був засновником і керівником партії «Національний рух Конґо», що вимагала беззастережного надання незалежності країні. Однак у вересні 1960 р., у результаті змови, Патріс Лумумба був відсторонений від влади, а в 1961 р. вбитий.

У серпні 1964 р. країна дістала назву Демократичної Республіки І Конґо. У 1971 р. президент Мобуту перейменував її на Республіку Заїр. У 1997 р. в результаті багатомісячної війни президент Мобуту був повалений. До влади прийшов Лоран-Дезіре Кабіла, що вів партизанську війну проти правлячого режиму. Країна знову стала називатися Демократичною Республікою Конґо.

Однак усі ці дії не принесли довгоочікуваного миру. Конґо знову опинилося залученим у міжусобну боротьбу, до того ж уЛо-рана-Дезіре Кабіли загострилися відносини з колишніми союзниками — урядами Руанди та Уґанди. На боці Кабіли опинилися президенти Анґоли та Зімбабве — Душ Сантуш і Роберт Муґабе. У результаті до громадянської війни були залучені війська багатьох африканських держав. Країна зазнала колосальних утрат — були вбиті, померли від голоду й хвороб до 3,5 млн осіб. У 2001р. був убитий і сам Лоран-Дезіре Кабіла, після чого президентом Демократичної Республіки Конґо став його 31-річний син Жозеф Кабіла. Однак лідери опозиції продовжують вести боротьбу проти центрального уряду.

Страницы: 1 2 3 4 5

Еще по теме:

Почвенно-растительный покров
Первыми исследователями почв Забайкалья являются И.Г. Гмелин, Ф.И. Рупрехт и др. Они определяли характер почв и грунтов в различных местах Забайкалья во время своих экспедиций в первой половине XIII в. Тогда появились первые сведения о забайкальских черноземах, солончаках, а также песчаных и камени ...

Экономическое положение
Экономика Южной Кореи по состоянию на 2011 год является 12-й в мире по валовому внутреннему продукту и 15-й в мире по номинальному ВВП. Валовый национальный продукт на душу населения вырос со 100 долларов США в 1963 году до более 31 000 долларов США в 2011 году. Ключевые направления южнокорейской э ...

Краткая характеристика Украины и Белоруссии, их экономические связи с Россией
Украина – государство Восточной Европы. Граничит с Россией, Белоруссией, Румынией, Молдовой, Польшей, Венгрией, Словакией. После принятия 24 августа Акта провозглашения независимости Украина стала самостоятельным государством. Государственный строй Украины – республика, с 28 июня 1996 года действуе ...

Навигация

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.georoot.ru